Афон (від 20.10.2016)

     Відвідання Афону несе головну складову – духовну і це вірно, але для розуміння духовного подвигу сотень поколінь монахів, які відмовились від звичайного мирського життя, своїх рідних та близьких, необхідно розглянути їх величезний фізичний подвиг. Цю частину їх подвигу практично ніде не висвітлено. В чому він полягає?

 

     Сьогодні ми прилітаємо до Салоників, далі на комфортабельному автобусі чи автомобілі нас везуть до Уранополіса. Звідти ми на сучасних кораблях пливемо до Головного порту Афона, чи прямо до монастирів різних парафій. Переміщуємося по території Афону на автомобілях, ночуємо в приміщеннях зі всіма зручностями, маємо можливість спілкуватися із друзями, рідними навіть на цей короткий період відсутності дома. А якщо задуматися про те яким чином у ці краї добиралися монахи сотні, тисячу років тому? Сам факт добратися до цих місць через багато країн, населених пунктів, не всі жителі яких толерантно відносилися до мандрівників! Нарешті вони дібралися до цих місць, а далі що? Тут не було майже нічого, що створювало б для них нормальні умови життя, а тут бувають і холоди із дощами та вітром і просто зими. Окрім того їм необхідно було десь знайти їжу на кожен день. Тому дорога сюди і саме життя тут у той час було подвигом.

 

     Але ці подвижники не тільки думали як вижити, щоденно молячись, а і займалися будівництвом у таких складних умовах гірської місцевості. Вивчаючи архітектуру монастирів не перестаєш дивуватися, як вони зуміли не тільки збудувати, але і поєднати ці величезні будівлі із навколишнім середовищем! Коли дивишся на ці красиві споруди – оплот православ’я, то вони начебто стали продовженням краси цієї природи: цих гір, урвищ, лісів та річок, на берегах де блакитних, де бірюзових вод могутнього моря та не перестаєш дивуватися професіоналізму цих людей як будівельників!

 

     Всі основні будівлі зведені із використанням місцевого матеріалу – каміння. Зрідка обробленого, а часто необробленого, що укладалося на вапняному розчині. Зведення починалось із того, що використовуючи природний рельєф місцевості «у його продовження» починали зводити фундаменти, а потім могутні стіни фортеці, що плавно переходили у стіни житлових приміщень. Візуально ці будівлі є продовженням навколишнього гірського ландшафту. Всі покрівлі вкриті керамічною жолобчатою черепицею, що практично не має зносу в умовах клімату Середземномор’я.

 

     Перекриття багатоповерхових споруд зводилися із використанням величезних дерев’яних балок невідомо яким чином поданим та укладеним у споруду.

 

     Цікаве конструктивне рішення будівельники – монахи використали при зведенні підпірної частини балконів.

 

     Крім призначення  ці будівлі виконували і функції житла і культових споруд, а також захисних споруд – фортець.

 

     Підпірні стінки, без яких у цій місцевості практично не можливе будівництво доріг, укладаються взагалі «насухо» без розчину і дивлячись на старі підпірні стінки, що простояли сотні років та витримали не один землетрус, дивуєшся майстерності монахів.

 

     Будівельні звершення є іще одним підтвердженням величного подвигу жителів цих Святих місць.